Види сучасних медіа.
Освітні можливості мас-медіа
Медіа являють собою комплексне пізнання людиною навклишнього світу. Їх
засобами є технічні пристрої, призначені для запису, копіювання, тиражування,
збереження, розповсюдження, сприйняття інформації та організації спілкування.
Класифікація медіа
Існують різні підходи до класифікації медіа залежно від параметрів, положень
класифікації. Вони поділяються:
1) за способом передачі інформації: друк, радіо, телебачення, відео,
комп’ютерні мережі тощо;
2) за каналом сприйняття: візуальні, аудіальні, аудіовізуальні.
Основою класифікації є коди і знакові комплекси, які раніше
використовувались у медіа. Візуальні застосовували природну мову у друкованій
формі та іконічні знаки (фотографії, малюнки, карти, різного роду шрифтові
виділення, способи розміщення тексту тощо). Щодо аудіальних медіа – мова йде
про тріаду: усне мовлення – природні звуки (шуми) – музика. В аудіовізуальних
медіа тріада трансформується у тетраду завдяки наявності такого важливого
способу передачі інформації та впливу на аудиторію, як «живе» зображення.
Сучасні медіа у межах класифікації за каналом сприйняття передбачають
такий вид, як цифрові/електронні медіа, які роблять можливою мультимедійність,
перетворення різноманітних медіа на деяке комп’ютерне зображення: гіпертекстову
структуру, нелінійну інтерактивність і моделювання. Сьогодні до електронних
медіа належать радіо, ефірне, кабельне, супутникове телебачення, відео,
комп’ютерні мережі та ігри.
У соціально-педагогічному аспекті медіа можна класифікувати за такими
критеріями:
1) за способом використання: індивідуальні, групові, масові, домашні,
робочі та ін.;
2) за змістом: ідеологічні, політичні, морально-виховні,
пізнавально-навчальні, естетичні, екологічні, економічні;
3) за функціями і цілями використання: отримання інформації, обговорення
і розв’язання побутових проблем, розваги, соціальне управління;
4) за результатом впливу на людину: розширення світогляду, самопізнання,
самовиховання, самонавчання, самоствердження, самовизначення, соціалізація.
З точки зору можливостей використання в освітньому процесі електронні
медіа класифікуються у межах функціонального підходу за такими ознаками:
– ступінь універсальності (кількість функцій, що виконує);
– можливість підготовки чи надання інформації;
– можливість роботи з аудіо- чи відеоматеріалами;
– можливість роботи зі статичними чи динамічними відеодокументами;
– можливість роботи з макро- чи мікрооб’єктами.
З точки зору універсальності найбільший спектр робіт дозволяє виконати
комп’ютер. Менш універсальними пристроями можна вважати, наприклад,
мультимедійні проектори, які забезпечують роботу практично з будь-яким джерелом
відео- та аудіоінформації.
Класифікуючи технічні засоби за ознакою підготовки чи демонстрації
інформації, виділяють такі групи:
– пристрої для показу вже готових даних (відеоплеєр для CD чи DVD-дисків,
програвач CD тощо);
– пристрої для підготовки даних (фотоапарат, цифрова фотокамера,
аналогова і цифрова звукозаписувальна апаратура);
– пристрої, які дозволяють підготувати і продемонструвати наявний
матеріал (комп’ютер, відеомагнітофон, музичний центр).
Однією з найбільш суттєвих ознак класифікації технічних засобів на
сьогодні є демонстрація даних. За цією ознакою виділяють два великих класи
пристроїв:
1) з аналоговим записом даних;
2) із цифровим записом даних.
Доцільним є поділ сучасних медіа на усталені та новітні. До усталених медіазасобів
належать газети, журнали, телебачення, радіо, відео. Під новітніми ми розуміємо
нові інформаційні технології, мережу Інтернет, різноманітні електронні
навчальні технології.
Функції медіа
Існує багато думок щодо функцій сучасних медіа. Ми вважаємо доцільним
згрупувати їх згідно з класифікацією А. В. Федорова:
1) інформаційна: повідомлення про стан справ, різного роду факти, події;
2) аналітична (оцінна, функція критики): часто викладення фактів
супроводжується їх аналізом і оцінкою;
3) пізнавально-просвітницька (освітня): передаючи різноманітну культурну,
наукову інформацію, мас-медіа сприяють поповненню фонду знань своїх читачів,
слухачів, глядачів;
4) морально-виховна: медіа відображають морально-естетичні пріоритетні
зразки суспільної поведінки, принципи моралі та естетичного смаку;
5) функція впливу (ідеологічна, соціально-управлінська, регулятивна):
медіа впливає на поведінку людей, особливо у періоди так званих інверсійних
змін суспільства, проведення масових соціально-політичних акцій;
6) гедоністична (рекреаційна, естетична): спрямована на забезпечення
дозвілля, приємного проведення часу, відпочинку, відновлення сил, задоволення
естетичних потреб.
Поряд з цим, медіа можуть викликати і негативні соціальні тенденції, а
саме:
– численність інформаційних потоків призводить до дезорієнтації
особистості;
– схильність до крайнього негативізму, що є причиною різноманітних фобій,
чи до надлишкового прикрашання подій, що, у свою чергу, може викликати
фрустраційний ефект даремних очікувань і розчарування;
– патологічна залежність від певних жанрів, які демонструються
медіазасобами: серіалів, кримінальної хроніки, сенсацій тощо;
– зображення у позитивному ракурсі наркотиків, алкоголю, цигарок,
міжетнічних стереотипів просочується у сучасне мистецтво, молодіжну субкультуру
і контркультуру;
– масовізація культури і, як наслідок, зниження рівня духовних потреб і
створення негативних ідеалів і героїв.
При розгляді електронних медіа з точки зору реалізації їх освітніх
функцій, великого значення набуває класифікація відповідних медіапродуктів і
способів їх застосування у навчальному процесі. Якщо у зарубіжній науці мова
йде, насамперед, про інформаційні технології навчання з відповідним їм
програмним забезпеченням, то у вітчизняній дидактиці важлива роль відводиться
таким поняттям, як електронні видання та електронні ресурси.
Електронні видання розрізняють:
– за наявністю друкованого еквівалента (електронний аналог, самостійне
видання);
– за походженням основної інформації (текстове, зображувальне, звукове,
мультимедійне, програмний продукт);
– за цільовим призначенням (офіційне, наукове, науково-популярне,
виробниче, нормативне, навчальне, масово-політичне, довідкове, дозвільне,
рекламне, художнє).
До освітніх видань належать: навчальне електронне видання, науково-популярне
електронне видання, довідкове електронне видання, інформаційне електронне
видання.
Функції електронних медіа
Щодо функцій електронних медіа, то їх можна охарактеризувати таким чином:
1) засіб обробки навчальних завдань у спеціальній формі: переробка
гіпертексту, підготовка повідомлень, доповідей, мультимедіапрезентацій тощо;
2) помічник у навчанні: робота з електронними словниками, енциклопедіями,
Інтернет-порталами з певних дисциплін;
3) засіб комунікації: отримання і надання комунікації через Інтернет,
одночасне споживання і виробництво інформації;
4) інструмент моделювання дій: дозволяє виявляти складні зв’язки,
недоступні при сприйнятті шляхом простого спостереження, через конструювання
штучних світів роблять можливим новий масштаб досліджень, у тому числі
педагогічних.
Поряд з цим, медіазасоби виконують ряд навчальних функцій:
1. Підтримуюча функція медіазасобу як інструмента. Зображення, плівки,
діапозитиви, а також плакати, моделі та об’єкти слугують інформуванню, поданню
і передачі образів предметів. Вони підтримують викладача при читанні лекцій,
поясненні, коментуванні, ілюструванні тощо. Ввести їх у заняття як інструмент
неможливо без сформованої інформаційно-технологічної та методичної
компетентності викладача.
2. Функція навчального елемента. Технологічна карта, коли студенти,
наприклад, самостійно засвоюють зміст відповідного обсягу, беруть на себе
функції навчального елемента, втім, таку ж функцію виконують і добре підібрані
фрагменти фільму, озвучені слайд-фільми і навчальні програми для персонального
комп’ютера. Вони допомагають ввести елементи самостійної навчальної діяльності
та при цьому розвантажують викладача під час заняття.
3. Функція ведення заняття. Медіазасоби, які беруть на себе функції
ведення заняття, дозволяють їх введення на тривалих етапах заняття. У цьому
контексті, насамперед, можна назвати навчальні фільми. У більшості випадків
такі медіазасоби недостатньо пристосовані до традиційних цілей навчання. Як
готовий продукт, вони містять задані цілі для певної цільової групи. І тоді
діяльність викладача обмежується «технічним менеджментом», який полягає у
медіавиборі, медіаінтеграції, медіаузагальненні.
4. Управлінська функція медіазасобів самоосвіти. Медіазасоби як
інструмент самоосвіти є вищою формою індивідуалізованого навчання і ставлять
учня у ситуацію, коли він абсолютно не потребує тьюторської підтримки. Ця
навчальна форма медіапідтримки навчальних програм є найактуальнішою, оскільки
основою є інтерактив.
Щоб попередити суперечності, слід підкреслити, що не може йти мова про
те, що викладача замінять медіазасоби повністю чи частково. У кінцевому
підсумку він відповідальний за заняття і він визначає, яку навчальну функцію
візьме на себе даний медіазасіб. Але при організації ефективного медіанавчання
викладач повинен бути готовим до зміни ролей: від сценариста заняття до
ведучого медіаініційованих навчальних процесів. Поряд з цим, медіазасоби можуть
полегшувати і доповнювати викладацьку діяльність, але не можуть і не повинні
робити її надлишковою. Узагалі для будь-яких функцій навчання має значення
таке: медіазасоби – це допоміжні технічні засоби чи інструменти у руках
викладачів і студентів. На різних етапах заняття навчальні медіазасоби беруть
на себе певні функції (таблиця 1.1).
На етапі мотивації медіазасоби організують увагу і, як основна умова
будь-якого заняття, викликають інтерес. Візуальні медіазасоби можуть,
наприклад, озадачувати, викликати і підтримувати інтерес і допитливість і
створювати стимули для подолання труднощів.
Висновки
медіазасоби можуть, наприклад, озадачувати, викликати і підтримувати
інтерес і допитливість і створювати стимули для подолання труднощів
Список використаної літератури
1. Антонченко М.О. Медіаосвіта в професійній підготовці вчителя / упор.
М.О.Антонченко – Суми: НВВ КЗ СОІППО, 2017. – 84 с.
2. Бакка Т Медіаграмотність та критичне мислення в початковій школі:
посібник для вчителя / Бакка Т., Голощапова В., Дегтярьова Г., Євтушенко Р.,
Іванова І., Крамаровська С., Мелещенко Т, Шкребець О. / За редакцією Волошенюк
О., Дегтярьової Г., Іванова В. - К. : ЦВП, АУП, 2017 - 197 с.
3. Баришполець О.Т. Брехня в інформаційному просторі та міжособовій
комунікації : Монографія / О. Т. Баришполець. – Кіровоград :
Імекс-ЛТД, 2013. – 648 с.
4. Волошенюк О. Батьки, діти та медіа: путівник із батьківського
посередництва / О. Волошенюк, О. Мокрогуз; За ред. В. Іванова, О. Волошенюк. –
К. : ЦВП, АУП, 2017. – 79 с.
5. Данилова О.В. Мультимедія власноруч: текст, графіка, анімація, відео /
О. Данилова, В. Манако, Д. Манако. – К.: Видавничий дім „Шкільний світ”: Вид.
Л. Галіціна, 2006. – 120 с.
6. Иванов В. Ф. Массовая коммуникация: Монография / В.Ф. Иванов. – Киев:
Академия украинской прессы, Центр С
